понеділок, 14 лютого 2022 р.


Хімічні курйози

 У далекому 1903 році французький хімік Едуард Бенедиктус випадково впустив колбу з нітроцелюлозою. Звісно ж, скло тріснуло, але не розлетілося на шматочки. Саме після цього Бенедиктус застосував своє неумисне відкриття у виготовленні лобового скла для авто.

"Батько" ядерної фізики Ернест Резерфорд якось сказав, що "всі науки можна розділити на дві групи: фізику та колекціонування марок". Але Нобелівську премію науковець отримав саме з хімії! А все за "проведення досліджень в області розпаду елементів у хімії на радіоактивні речовини". Врешті Резерфорд зізнався, що з усіх перетворень, які він бачив, "найнесподіванішим стало його власне – з фізика у хіміка".


Британець і бактеріолог Олександр Флемінг не любив прибирати на своєму лабораторному столі. І саме це допомогло у 1928 році зробити одне із найвагоміших відкриттів у медицині 20 століття. Поки всі колеги Флемінга одразу після дослідів очищали горнята від бактерій, то британець лінувався і тримав їх на 2-3 тижні у такому стані. Лише тоді, коли на столі вже було забагато склянок, тоді бактеріолог і починав прибирати та розглядати посуд. Саме так він і відкрив перший антибіотик – пеницилін.
Але це не означає, що біля вашого ПК чи ноутбука варто залишати кладовище горнят та тарілок, які лінь помити. На вулиці 21 століття, тому навряд ви щось нове відкриєте, крім вищого рівня неохайності.


Сукралозу, яка вважається замінником цукру, також відкрили зовсім випадково. Професор Леслі Х'ю працював з іноземним студентом і дав йому завдання протестувати (англійською – test) хлоровані сполуки цукру, які вдалося отримати у лабораторії. Студент не надто добре володів англійською і вирішив, що йому потрібно спробувати речовину на смак (англійською – taste). Тоді він і зрозумів, що вона є доволі солодкою.

Англійський вчений Джозеф Прістлі у далеко 1767 році захоплювався природою бульбашок, які з'являються під час бродіння пива. Якось він помістив чашу з водою над пивним чаном, а тоді скуштував її. Раптовий освіжаючий ефект дозволив відкрити вуглекислий газ, який досі використовують під час виробництва газованих напоїв.

вівторок, 8 лютого 2022 р.

 Менделєєв Д.І. Біографія (скорочено)

Дмитро Іванович Менделєєв народився 8 лютого 1834 року в Тобольську в родині директора гімназії. У 1841 почав навчання в тобольской гімназії.

У 1855 – закінчив фізико-математичний факультет Головного педагогічного інституту в Санкт-Петербурзі із золотою медаллю.

З 1855 по 1890 рік викладав (в гімназіях в Сімферополі, Одесі, університеті Петербурга).

Після повернення до Петербурга вчений захистив дисертацію і став читати лекції з органічної хімії. З 1859 по 1861 рік він перебував у Німеччині, де удосконалив свої наукові знання. Повернувшись на батьківщину, видав перший підручник з органічної хімії, за що був удостоєний Демидівської премії. Через кілька років вчений захистив докторську дисертацію про вивчення розчинів.

Найбільше відкриття в історії хімії відбулося в 1869 році, коли Менделєєв вивів періодичний закон хімічних елементів. Свої знання про улюблену науку він узагальнив у книзі «Основи хімії» (1871).

Багато часу і сил Дмитро Іванович віддавав викладацькій діяльності. Він був професором у Петербурзькому університеті, а також вів курси в багатьох інших навчальних закладах. Багато учнів Менделєєва стали видатними діячами, професорами. Незабаром він покинув університет через утиск студентства. На початку 1890-х років Менделєєв став консультантом науково-технічної лабораторії при Морському міністерстві. Там він налагодив виробництво бездимного пороху, який сам і винайшов.

Пішовши в 1890 році у відставку, Менделєєв брав активну участь у виданні Енциклопедичного словника Брокгауза й Ефрона, був консультантом у пороховій лабораторії при Морському міністерстві. Провівши необхідні дослідження, усього за три роки він розробив ефективний склад бездимного пороху. З 1892  Менделєєв був призначений хранителем (керівником) Головної палати мір і ваги.

Помер Д. І. Менделєєв 2 лютого 1907 в Санкт-Петербурзі.

За своє життя Менделєєв був одружений двічі і мав троє дітей від першого шлюбу і четверо – від другого. На одній з його дочок був одружений російський поет О. Блок.

Залишив понад 1500 праць, серед яких класична «Основи хімії» – перший структурований виклад неорганічної хімії.

Іменем Менделєєва названий 101-й хімічний елемент – менделевій.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/mendelyeyev-biografiya-skorocheno

четвер, 20 січня 2022 р.

 

КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ З ХІМІЇ У СИСТЕМІ ЗАГАЛЬНОЇ ОСВІТИ

При оцінювання рівня навчальних досягнень з хімії враховується:

·                                 рівень засвоєння теоретичних знань;

·                                 оволодіння хімічною мовою як засобом відображення знань про речовини і хімічні явища;

·                                 сформованість експериментальних умінь, необхідних для виконання хімічних дослідів, передбачених навчальною програмою;

·                                 здатність учнів застосовувати набуті знання на практиці;

·                                 уміння розв'язувати розрахункові задачі.

За відмінностями між обсягом і глибиною досягнутих результатів, ступенем самостійності у виконанні завдань, здатністю використовувати знання у нових ситуаціях виокремлено рівні навчальних досягнень учнів, що оцінюються за 12-бальною шкалою.

Кожний наступний рівень вбирає в себе вимоги до попереднього, а також додає нові характеристики.

Визначальними в оцінюванні рівня навчальних досягнень учнів є особистісні результати пізнавальної діяльності, в яких відбиваються загальнопредметні компетентності, набуті учнями в процесі навчання хімії.

Рівні навчальних досягнень учнів

Бали

Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів

 

I. Початковий

1

Учень (учениця) розпізнає деякі хімічні об'єкти (хімічні символи, формули, явища, посуд тощо) і називає їх (на побутовому рівні); знає правила безпеки під час проведення практичних робіт

2

Учень (учениця) описує деякі хімічні об'єкти за певними ознаками; знаєпризначення лабораторного обладнання

3

Учень (учениця) має фрагментарні уявлення з предмета вивчення і може відтворити окремі його частини; під керівництвом учителя виконує найпростіші хімічні досліди

 

II. Середній

4

Учень (учениця) знає окремі факти, що стосуються хімічних сполук і явищ; складає прості прилади для проведення дослідів і виконує їх під керівництвом учителя; складає з допомогою вчителя скорочену умову задачі

5

Учень (учениця) з допомогою вчителя відтворює окремі частини начального матеріалу, дає визначення основних понять; самостійно виконує деякі хімічні досліди, описує хід їх виконання, дотримується порядку на робочому місці; самостійно складає і записує скорочену умову задачі

6

Учень (учениця) відтворює навчальний матеріал з допомогою вчителя;описує окремі спостереження за перебігом хімічних дослідів; робить обчислення за готовою формулою

 

III. Достатній

7

Учень (учениця) самостійно відтворює значну частину навчального матеріалу, з допомогою вчителя порівнює хімічні об'єкти, описує спостереження за перебігом хімічних дослідів; наводить рівняння реакцій за умовою задачі

8

Учень (учениця) самостійно відтворює фактичний і теоретичний навчальний матеріал, порівнює і класифікує хімічні об'єкти; самостійно виконує всі хімічні досліди згідно з інструкцією; робить обчислення за рівнянням реакції

9

Учень (учениця) виявляє розуміння основоположних хімічних теорій і фактів, наводить приклади на підтвердження цього; робить окремі висновки з хімічних дослідів; з допомогою вчителя розв'язує задачі

 

IV. Високий

10

Учень (учениця) володіє навчальним матеріалом і застосовує знання у стандартних ситуаціях, уміє аналізувати, узагальнювати й систематизувати надану інформацію, робити висновки; робить висновки з практичної роботи; самостійно наводить і використовує необхідні формули для розв'язування задач

11

Учень (учениця) володіє засвоєними знаннями і використовує їх у нестандартних ситуаціях, встановлює зв'язки між явищами; самостійно знаходить і використовує інформацію згідно з поставленим завданням; виконує хімічний експеримент, раціонально використовуючи обладнання і реактиви; самостійно розв'язує задачі, формулює відповіді

12

Учень (учениця) має системні знання з предмета, аргументовано використовує їх, у тому числі у проблемних ситуаціях; аналізує додаткову інформацію; самостійно оцінює явища, пов'язані з речовинами та їх перетвореннями;

робить обґрунтовані висновки з хімічного експерименту; розв'язує експериментальні задачі за власним планом; самостійно аналізує та розв'язує задачі раціональним способом

 

 

понеділок, 13 грудня 2021 р.

 

КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ З БІОЛОГІЇ У СИСТЕМІ ЗАГАЛЬНОЇ ОСВІТИ

При оцінюванні рівня навчальних досягнень з біології враховується:

- рівень оволодіння біологічними ідеями, що становлять важливу складову загальнолюдської культури: рівні організації живої природи, зв'язок будови і функцій організмів, історичний розвиток органічного світу, різноманітність організмів, цілісність і саморегуляція живих систем, зв'язок людини і природи;

- рівень умінь використовувати теоретичні знання у практичній діяльності, під час розв'язування задач чи вправ різного типу, уміння робити висновки та узагальнення на основі практичної діяльності;

- рівень оволодіння практичними уміннями та навичками спостереження та дослідження природи, виконання лабораторних та практичних робіт.

Всі види оцінювання навчальних досягнень учнів  здійснюються за критеріями, наведеними в таблиці.

Рівні навчальних досягнень учнів

Бали

Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів

 

I. Початковий

1

Учень (учениця) з допомогою вчителя або з використанням  підручника (робочого зошита) розпізнає і називає окремі біологічні об'єкти; знає правила техніки безпеки при виконанні лабораторних та практичних робіт

2

Учень (учениця) намагається відтворити окремі факти, з допомогою вчителя або з використанням підручника (робочого зошита), наводить елементарні приклади біологічних об'єктів і їх окремі ознаки; за інструкцією і з допомогою вчителя фрагментарно виконує лабораторні та практичні роботи без оформлення

3

Учень (учениця) відтворює окремі факти, з допомогою вчителя або з використанням підручника фрагментарно характеризує окремі ознаки біологічних об'єктів; відповідає на запитання, що потребують однослівної відповіді; за інструкцією і з допомогою вчителя  фрагментарно виконує лабораторні та практичні роботи без належного оформлення

 

II. Середній

4

Учень (учениця) з допомогою вчителя або з використанням підручника відтворює незначну частину навчального матеріалу, дає визначення окремих біологічних понять, дає неповну характеристику загальних ознак біологічних об'єктів; у відповідях може допускати помилки; за інструкцією і з допомогою вчителя  виконує лабораторні та практичні роботи з неповним їх оформленням

5

Учень (учениця) відтворює основний зміст навчального матеріалу, відповідаючи на запитання вчителя; характеризує загальні ознаки біологічних об'єктів; дає визначення окремих біологічних понять; наводить приклади, що ґрунтуються на матеріалі підручника; у відповідях може допускати помилки; за інструкцією і з допомогою вчителя виконує лабораторні та практичні роботи, частково оформляє їх

6

Учень (учениця) самостійно, але неповно відтворює навчальний матеріал, частково дотримується логіки його викладу; відповідає на окремі запитання; у цілому правильно вживає біологічні терміни; характеризує будову та функції окремих біологічних об'єктів за планом; у відповідях допускає помилки; розв'язує прості типові біологічні вправи і задачі з допомогою вчителя; за інструкцією і з допомогою вчителя виконує лабораторні та практичні роботи, оформляє їх без висновків

 

III. Достатній

7

Учень (учениця) самостійно відтворює більшу частину навчального матеріалу, застосовуючи необхідну термінологію; розкриває суть біологічних понять; характеризує основні положення біологічної науки, допускаючи у відповідях неточності; розв'язує прості типові біологічні вправи і задачі звертаючись за консультацією до вчителя; за інструкцією виконує лабораторні та практичні роботи, звертаючись за консультацією до вчителя, оформляє їх, робить висновки з допомогою вчителя

8

Учень (учениця) самостійно відтворює навчальний матеріал; відповідає на поставлені запитання, допускаючи у відповідях неточності; порівнює біологічні об'єкти, явища і процеси живої природи, встановлює відмінності між ними; виправляє допущені помилки; розв'язує типові біологічні вправи і задачі користуючись алгоритмом; за інструкцією виконує лабораторні та практичні роботи, звертаючись за консультацією до вчителя, оформляє їх, робить неповні висновки

9

Учень (учениця) вільно відтворює навчальний матеріал та відповідає на поставлені запитання; з допомогою вчителя встановлює причинно-наслідкові зв'язки; дає порівняльну характеристику біологічним об'єктам явищам і процесам живої природи; розв'язує стандартні пізнавальні завдання; виправляє власні помилки; самостійно розв'язує типові біологічні вправи і задачі; за інструкцією виконує лабораторні та практичні роботи, оформляє їх, робить  нечітко сформульовані висновки

 

IV. Високий

10

Учень (учениця) системно відтворює навчальний матеріал у межах програми; дає повні, змістовні відповіді на поставлені запитання; розкриває суть біологічних явищ, процесів; аналізує, систематизує, узагальнює, встановлює причинно-наслідкові зв'язки; використовує знання у нестандартних ситуаціях; самостійно розв'язує біологічні вправи і задачі у межах програми; за інструкцією виконує лабораторні та практичні роботи, оформляє їх, робить чітко сформульовані висновки

11

Учень (учениця) логічно та усвідомлено відтворює навчальний матеріал у межах програми; обґрунтовано відповідає на запитання; самостійно аналізує і розкриває закономірності живої природи; наводить приклади, що ґрунтуються на власних спостереженнях; оцінює біологічні явища, закони; виявляє і обґрунтовує причинно-наслідкові зв'язки; аргументовано використовує знання у нестандартних ситуаціях; самостійно розв'язує біологічні вправи і задачі; за інструкцією ретельно виконує лабораторні та практичні роботи, оформляє їх, робить логічно побудовані висновки

 

КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ З ПРИРОДОЗНАВСТВА У СИСТЕМІ ЗАГАЛЬНОЇ ОСВІТИ

При оцінюванні навчальних досягнень з природознавства враховується:

·                                 засвоєння на рівні вимог навчальної програми знань про об'єкти і процеси, що відбуваються у природі, сформованість понять про системи живої і неживої природи;

·                                 сформованість елементарних умінь та навичок до спостереження, опису, експерименту.

За матеріалами: Освіта.ua

Рівні навчальних досягнень учнів

Бали

Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів

I. Початковий

1

Учень (учениця) з допомогою вчителя може розпізнати і назвати окремі тіла природи, має уявлення про предмет, який вивчає

2

Учень (учениця) з допомогою вчителя і користуючись підручником або робочим зошитом може знайти необхідні визначення наукових понять

3

Учень (учениця) з допомогою вчителя або підручника наводить приклади окремих явищ природи, фрагментарно описує їх; спостерігає за дослідами, що їх виконують інші учні

II. Середній

4

Учень (учениця) з допомогою вчителя, підручника або робочого зошита відтворює незначну частину навчального матеріалу; дає визначення окремих понять, фрагментарно характеризує явища природи; частково здійснює фенологічні спостереження, виконує прості досліди без опису їх результату

5

Учень (учениця) з допомогою вчителя відтворює значну частину навчального матеріалу на рівні тексту підручника; дає визначення окремих понять, не пояснюючи їх; здійснює фенологічні спостереження, результати окремих із них заносить до щоденника спостережень, з допомогою вчителя проводить прості досліди, намагається їх пояснити

6

Учень (учениця) самостійно відтворює частину навчального матеріалу на рівні тексту підручника; з допомогою вчителя відповідає на окремі запитання; характеризує явища природи, у відповідях допускає помилки; здійснює фенологічні спостереження, частково робить записи їх результатів в щоденнику спостережень, з допомогою інших учнів виконує досліди, але дати їх пояснення не може

ІІІ. Достатній

7

Учень (учениця) самостійно відтворює більшу частину навчального матеріалу; відповідає на окремі запитання; наводить власні приклади, розкриває властивості тіл природи, допускаючи у відповідях неточності; здійснює фенологічні спостереження, робить неповні записи в щоденнику спостережень, з допомогою вчителя проводить досліди, пояснює з окремими неточностями їх суть

8

Учень (учениця) самостійно відтворює навчальний матеріал; відповідає на поставлені у підручнику чи вчителем на уроці запитання, порівнює явища та тіла живої та неживої природи, встановлює відмінності між ними; здійснює фенологічні спостереження, робить записи в щоденнику спостережень, виконує досліди, пояснює їх суть

9

Учень (учениця) демонструє достатнє засвоєння навчального матеріалу, відповідає на запитання;
розв'язує стандартні пізнавальні вправи; 
здійснює фенологічні спостереження і робить повні записи в щоденнику спостережень, проводить досліди в школі та вдома, пояснює їх результати

ІV. Високий

10

Учень (учениця) вільно, усвідомлено відтворює матеріал, встановлюючи зв'язки з раніше вивченим; вільно відповідає на запитання; аналізує і розкриває суть явищ природи, узагальнює, систематизує знання на основі вивчених закономірностей та понять; регулярно здійснює фенологічні спостереження і робить записи в щоденнику спостережень, проводить досліди, обґрунтовано пояснює їх результати

11

Учень (учениця) логічно і повно розкриває вивчений програмовий матеріал; аналізує і розкриває взаємозв'язки між живою і неживою природою на основі загальних закономірностей та зображає їх схематично; усвідомлює значення охорони навколишнього середовища; ретельно виконує  фенологічні спостереження і робить записи з малюнками, графіками в щоденнику спостережень, проводить досліди, зіставляє їх результати

12

Учень (учениця) виявляє міцні й системні знання програмового матеріалу; виконує фенологічні спостереження, робить обґрунтовані записи в щоденнику спостережень, проводить досліди, оформляє їх результати

понеділок, 6 вересня 2021 р.

ПРАКТИЧНІ РОБОТИ З ПРИРОДОЗНАВСТВА 5 КЛАС 

Практична робота № 1 Вимірювання маси та розмірів тіл

Обладнання: гумка прямокутної форми, лінійка, мірний посуд, терези, важки.

Реактиви: вода.

Порядок виконання роботи:

Вимірювання 1:

1. За допомогою лінійки виміряти довжину, ширину та висоту гумки.

2. За допомогою формули об’єму V = a⋅ b⋅ c визначити об’єм гумки: довжина а = 6 см,  ширина b = 2 см, висота с = 1 см;

Вимірювання 2:

За допомогою терезів і важків виміряти масу гумки (зважити її):

 

Вимірювання 3:

1.  Налити у мірний посуд 200 мл води.

2.  Занурити гумку у посуд з водою.

3. Відмітити, об’єм води у посуді став після занурення гумки.

4. Відняти від результату, отриманого у 3 пункті, початковий об’єм води (200 мл).

Висновок:

1. Для того щоб виміряти розміри тіла прямокутної форми, треба уміти користуватися лінійкою, за допомогою якої можна виміряти довжину тіла (а), ширину (b) і висоту (с). Треба знати одиниці довжини і формулу (і одиниці) об’єму тіла:

V = a⋅ b⋅ c

2. Для того щоб виміряти масу тіла, треба вміти користуватися терезами і знати одиниці маси.

Практична робота N2 Вивчення розчинності речовин у воді

Обладнання: 5 прозорих склянок, чайна ложка; мірний посуд.

Реактиви: вода (500 мл) кімнатної температури; річковий пісок; зубний порошок або крейда; питна сода; цукор; олія.

ЗАВДАННЯ 1

Порядок виконання роботи:

1. Налити у чотири склянки по 100 мл води кімнатної температури (відміряти мірним посудом).

2. У 1-у склянку додати 1 чайну ложку річкового піску, у 2-у склянку — 1 ч. ложку крейди, у 3-ю — 1 ч. ложку питної соди, у 4-у — 1 ч. ложку цукру.

3.  Ретельно перемішати суміші у кожній склянці.

Спостереження:

У першій склянці річковий пісок осів на дпо склянки, крейда у другій склянці теж осіла на дно. Питна сода і цукор розчинилися у вод».

Висновок: річковий пісок і крейда утворюють з водою неоднорідну суміш, бо не розчиняються у воді і осідають па дно, бо важчі за воду. Питна сода і пукор розчиняються у воді і утворюють з водою однорідну суміш.

ЗАВДАННЯ 2

Порядок виконання роботи:

1.  Відміряти мірним посудом 100 мл води кімнатної температури.

2.  Налити воду з мірного посуду у склянку.

3.  Додати у воду 1 чайну ложку олії.

4.  Ретельно перемішати суміш.

Спостереження:

Ми отримали неоднорідну суміш олії і води. Олія збирається на поверхні води у вигляді плівки.

Висновок: олія утворює з водою неоднорідну суміш, бо у воді кімнатної температури не розчиняється. Олія збирається на поверхні води, бо легша за воду  ρолії < ρводи,  ρ - густина


Практична робота № З Розділення сумішей

Обладнання: хімічні склянки, скляна паличка, скляна воронка, фільтрувальний папір, пальник, скло.

Реактиви: порошок крейди, кухонна сіль, вода.

ЗАВДАННЯ 1

У склянку з водою додали порошок крейди добре перемішали. Потім залишили склянку на кілька хвилин. Бачимо, що суміш стала білого кольору. Після того, як суміш постояла, вона розділилась на два шари. Шар крейди осяде на дно, бо вона не розчиняється у воді і важча за неї ρкр > ρводи.  А вода перебуватиме над шаром крейди.

Цей спосіб розділення сумішей називається відстоюванням.

ЗАВДАННЯ 2

Суміш крейди і води пропустили крізь фільтр. Бачимо, що вода проходить крізь фільтр у посудину, а часточки крейди залишаються на фільтрі. Фільтр — це щільний матеріал зі спеціального паперу (фільтрувального) чи тканини. Фільтром може бути шар чистого піску або вата.

Цей спосіб розділення сумішей називається фільтруванням.

ЗАВДАННЯ З

Суміш води і кухонної солі капнули на скло і почали нагрівати. Бачимо, що води з часом стає менше — вона випаровується. Через деякий час уся вода випарувалась і на склі залишилась біла пляма — це кухонна сіль.

Цей спосіб розділення сумішей називається випаровуванням.

Висновок: Розділення суміші — це виділення з неї чистої речовини. Дослідили три способи розділення сумішей. Відстоювання і фільтрування використовуються для розділення неоднорідних сумішей (коли речовина не розчиняється у розчиннику). З цих двох способів більш надійним є спосіб фільтрування, бо способом відстоювання не вдасться повністю розділити суміш. Випаровування використовується для розділення однорідних сумішей (коли речовина розчиняється повністю у розчиннику). Способами фільтрування і випаровування можна очистити кухонну сіль від брудних домішок. Треба розчинити сіль у воді, профільтрувати розчин (на фільтрі залишиться бруд), а потім зробити випаровування, — залишиться чиста кухонна сіль.

 

Практична робота № 4 Визначення сторін горизонту за допомогою небесних світил

1.   Вдень — за допомогою Сонця:

а)     опівдні у нашій півкулі Сонце перебуває на південній стороні горизонту;

б)     якщо в цей час стати обличчям до Сонця, то позаду буде північна, праворуч — західна, а ліворуч — східна сторони горизонту.

2.   Вночі — за допомогою Полярної зірки:

«. а) вона розташована на самому кінчику «ручки ковша» сузір’я Малої Ведмедиці. Її легко знайти, провівши уявну лінію через дві зірки, які утворюють передній край «ковшика» сузір'я Великої Ведмедиці.

Перша зірка, на яку потрапить ця лінія, і буде Полярною; б) якщо стати до Полярної зірки обличчям, то позаду буде південна, праворуч — східна, а ліворуч — західна сторони горизонту.

3.   Визначення за допомогою годинника:

а)  спрямуйте годинникову стрілку на Сонце і проведіть уявну лінію, яка ділитиме на рівні частини кут між годинниковою стрілкою і числом 12;

б)   ця лінія спрямована у напрямку південь — північ. Висновок: сторони горизонту можна визначити не тільки за компасом, але і за Сонцем, Полярною зіркою і годинником — це допомагає орієнтуватися на місцевості.

Практична робота № 4 Визначення сторін горизонту за допомогою небесних світил

1.   Вдень — за допомогою Сонця:

а)     опівдні у нашій півкулі Сонце перебуває на південній стороні горизонту;

б)     якщо в цей час стати обличчям до Сонця, то позаду буде північна, праворуч — західна, а ліворуч — східна сторони горизонту.

2.   Вночі — за допомогою Полярної зірки:

«. а) вона розташована на самому кінчику «ручки ковша» сузір’я Малої Ведмедиці. Її легко знайти, провівши уявну лінію через дві зірки, які утворюють передній край «ковшика» сузір'я Великої Ведмедиці.

Перша зірка, на яку потрапить ця лінія, і буде Полярною; б) якщо стати до Полярної зірки обличчям, то позаду буде південна, праворуч — східна, а ліворуч — західна сторони горизонту.

3.   Визначення за допомогою годинника:

а)  спрямуйте годинникову стрілку на Сонце і проведіть уявну лінію, яка ділитиме на рівні частини кут між годинниковою стрілкою і числом 12;

б)   ця лінія спрямована у напрямку південь — північ. Висновок: сторони горизонту можна визначити не тільки за компасом, але і за Сонцем, Полярною зіркою і годинником — це допомагає орієнтуватися на місцевості.